Перші етапи оформлення працівника на роботу вдома загальноприйнятні:
— працівник подає паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
— подає трудову книжку;
— за необхідності подає документ про освіту, спеціальність, кваліфікацію;
— подає документ про стан здоров’я;
— укладає трудовий договір (контракт) щоб визначити основні та додаткові зобов’язання сторін;
— подає заяву про прийняття на роботу, яку підшивають в особову справу;
Слід зазначити, що ч. 1 ст. 24 КЗпП  не передбачено обов’язкового укладення трудового договору в письмовій формі, але Держпраця рекомендує укладати такий договір в письмовій формі, виходячи з того, що:
— у ст. 24 КЗпП  зазначено, що договір зазвичай укладається в письмовій формі;
— трудовий договір може укладатися в письмовій формі на вимогу працівника;
— у п. 7 Положення про умови праці надомників, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99, яке чинне у частині, що не суперечить іншим законодавчим актам, рекомендується укладати трудові договори в письмовій формі.
Здійснення трудових процесів в надомних умовах можливе лише для осіб, що мають необхідні житлово-побутові умови та практичні навички для виконання таких робіт. Відповідно до листа Мінсоцполітики від 25.11.2015 р. № 692/13/133-15 обстеження житлово-побутових умов громадян, що мають бажання працювати вдома, провадиться представниками роботодавця у присутності представників профспілкового органу, а у окремих випадках присутності представників санітарного та пожежного нагляду.
У трудовому договорі зазначається:
—   найменування підприємства-роботодавця;
—   адресу робочого місця надомника за місцем його проживання;
—   конкретні умови праці та режим і графік роботи працівника;
—   перелік і види робіт, які виконуватиме надомник;
—   порядок отримання завдань і звітування за виконану роботу;
—   умови оплати праці, форму оплати;
—  строк дії договору, якщо це строковий договір, або дату початку роботи за безстроковим договором.
На основі заяви робітника, роботодавець видає наказ (розпорядження) про прийняття такого працівника на роботу та ознайомлює його із цим наказом під підпис. Наказ видається напередодні початку роботи і є підставою для подання повідомлення про прийняття працівника на роботу.
Згідно ст. 29 КЗпП до початку роботи надомного працівника слід ознайомити з:
— правилами внутрішнього трудового розпорядку,
— посадовою (робочою) інструкцією;
— провести інструктаж;
— у випадку існування – колективним договором.

На виконання закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 р. № 1023-ХІІ та п. 15 ст. 3, п. 6 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов’язані надавати покупцю товарів (послуг) на його вимогу чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог.

Готівка, що надходить до кас, має бути оприбуткована в день одержання готівки в повній сумі.
Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
Оприбуткуванням готівки в касах фізичних осіб-підприємців, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх товарними чеками (квитанціями) і веденням книги обліку доходів і витрат (або книги обліку доходів), є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у книзі обліку доходів і витрат (або книзі обліку доходів) на підставі товарних чеків (квитанцій).
Оприбуткуванням готівки в касах відокремлених підрозділів установ/підприємств, а також у касах фізичних осіб-підприємців, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та/або КОРО без ведення касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень на підставі даних розрахункових документів шляхом формування та друку фіскальних звітних чеків і їх підклеювання до відповідних сторінок КОРО або занесення даних розрахункових квитанцій до КОРО.
Суб’єкти господарювання, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та/або КОРО, використовують КОРО для:
1) підклеювання та зберігання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках КОРО;
2) здійснення операцій із розрахунковими квитанціями в разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії;
3) обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, перевірок конструкцій та програмного забезпечення РРО.
При цьому документом, що свідчить про здавання виручки до банку та є підтвердженням оприбуткування готівки в касі суб’єктів господарювання, є:
1) квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки, підписана відповідальними особами банку та засвідчена відбитком печатки банку;
2) квитанція (чек) банкомата чи програмно-технічного комплексу самообслуговування;
3) примірник супровідної відомості до сумки з готівковою виручкою (готівкою), засвідчений підписом та відбитком печатки інкасатора-збирача;
4) чек платіжного термінала в разі проведення інкасації коштів у режимі реального часу з використанням платіжних терміналів.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртом, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів на території України визначені законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481.
У місцях торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами відповідно до  ст. 1 Закону № 481 повинен бути касовий апарат або розрахункова книги.
Постановами Кабінету Міністрів України «Про забезпечення реалізації від 23 серпня 2000 року № 1336 та «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 р. № 1336» від 18 грудня 2017 року № 984 визначено перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування касових апаратів з використанням розрахункових книжок.
Не можуть здійснювати роздрібну торгівлю пивом у пляшках і бляшанках відповідно до вищезазначених Постанов КМУ за умови відсутності продажу інших підакцизних товарів, підприємці, зокрема що перебувають на єдиній системі оподаткування, без застосування касових апаратів з використанням розрахункових книжок. Також суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), при продажу столових вин зобов’язані використовувати РРО.

Згідно зі ст. 153 закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481 та п. 22 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою № 854, продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки закладами ресторанного господарства та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів. При цьому у тексті зазначених Правил слова «підприємство громадського харчування» замінено словами «заклад ресторанного господарства» згідно з постановою № 924.
Продаж вин столових здійснюється без застосування РРО з використанням РК та КОРО.
Продаж вин з доданням спирту (виноматеріалів оброблених) виноградних власного виробництва ординарних та марочних на розлив з тари місткістю від 50 до 600 л дозволяється суб’єктам господарювання первинного та змішаного виноробства виключно за місцем розташування таких суб’єктів господарювання у межах адміністративно-територіальних одиниць (міст, селищ, сіл) із сплатою акцизного податку у розмірі, встановленому Податковим кодексом, якщо у ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями про це є відповідний запис органу, що видав таку ліцензію.
Річні обсяги продажу вин (виноматеріалів оброблених) на розлив такими суб’єктами господарювання не можуть перевищувати 20 % від річного обсягу вироблених виноматеріалів.
На час проведення масових заходів сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території можуть заборонити або обмежити продаж пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв та вин столових.
Суб’єкт господарювання ресторанного господарства при здійсненні роздрібної торгівлі продукцією власного виробництва (кулінарними стравами, борошняними, кондитерськими і булочними виробами, кавою, чаєм або шоколадом) з доданням алкогольних напоїв не повинен отримувати ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями за умови додержання технологічних режимів виробництва такої продукції, визначених нормативною документацією.
Пунктом 4.17 ДСТУ 3297-95 «Лікеро-горілчана промисловість. Терміни та визначення понять» передбачено, що коктейль (лікеро-горілчаного виробництва) – це лікеро-горілчаний напій міцністю від 20 до 40 % з масовою концентрацією екстрактивних речовин від 5 до 25 г/100 см3, який перед вживанням розводять мінеральною водою або плодово-ягідними соками, або безалкогольними напоями, виготовлений змішуванням готових напоїв або купажуванням окремих напівфабрикатів та інгредієнтів.
Забороняється під час продажу алкогольних напоїв на розлив у закладах ресторанного господарства змішувати напої різних видів і марок, крім виготовлення коктейлів. Технологічні, калькуляційні картки на коктейлі погоджуються із санітарно-епідеміологічною службою, затверджуються керівником підприємства, бухгалтером та скріплюються печаткою (п. 23 Правил №854).
Відповідно до пунктів 25 і 26 зазначених Правил №854 заклади ресторанного господарства повинні мати прейскуранти цін на алкогольні напої, де зазначаються назва напою, вміст пляшки, ціна за пляшку, ціна за 50 та 100 мл напою у грошовій одиниці України. Прейскуранти на алкогольні напої підписуються керівником та бухгалтером суб’єкта господарювання, скріплюються печаткою і повинні бути доступні для ознайомлення споживача.
Під час продажу алкогольних напоїв продавець зобов’язаний видати споживачеві розрахунковий документ установленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу
Таким чином, існують коктейлі двох видів у громадському харчуванні – продукт власного виробництва відповідно до технологічної карти його виготовлення та коктейль промислового виробництва.
Враховуючи зазначене, закладам ресторанного господарства та спеціалізованим відділам підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємствам з універсальним асортиментом товарів для продажу коктейлів з використанням алкогольних напоїв необхідно мати ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Підпунктом 14.1.5 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу визначено, що алкогольні напої є продуктом, одержаним шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів із вмістом спирту етилового понад 0,5 % об’ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також із вмістом спирту етилового 8,5 % об’ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД. Відповідно до Пояснень до УКТ ЗЕД, затверджених наказом № 401, коктейлі належать до товарної позиції 2208 90 69 за кодом УКТ ЗЕД та відповідно вважаються підакцизним товаром.

При визначені мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв суб’єктам господарювання, які здійснюють реалізацію алкогольних напоїв, необхідно дотримуватися вимог постанови № 957.
Мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки.
Мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої які визначаються за кодами виробів УКТ ЗЕД за 1 л 100-відсоткового спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію та податків і зборів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари.

У разі виходу з ладу РРО суб’єкт господарювання зобов’язаний діяти відповідно до п. 4 розділу ІІІ Порядку реєстрації РРО. Зокрема, суб’єкт господарювання, який використовує РРО зобов’язаний у разі виявлення несправностей РРО, а також пошкодження засобів контролю протягом робочого дня, коли виявлено несправності чи пошкодження, письмово або засобами електронного зв’язку в довільній формі повідомити ЦСО, а також протягом двох робочих днів після дня виявлення несправностей чи пошкодження письмово або засобами електронного зв’язку в довільній формі повідомити про це контролюючий орган, у якому суб’єкт господарювання зареєстрований як платник податків.
Пунктом 10 зазначеного розділу встановлено, що на період виходу з ладу РРО або у разі відключення електроенергії розрахункові операції проводяться з використанням КОРО та РК.
Відповідно до п. 8 глави 4 розділу ІІ Порядку КОРО у разі роздрукування на РРО протягом робочого дня кількох фіскальних звітних чеків усі вони вклеюються у відповідну КОРО. Записи у розділі 2 КОРО робляться за кожним фіскальним звітним чеком окремо. Якщо фіскальний звітний чек містить дані про операції «службове внесення» та «службова видача» коштів, графи 3, 4 розділу 2 КОРО можна не заповнювати.
Водночас пунктами 9 – 11 зазначеної глави встановлено, що у розділі 3 КОРО, зареєстрованої на РРО, обліковуються РК, використані під час відключення електроенергії або в період ремонту РРО.
Графи 1 – 5 заповнюються до початку використання РК.
Графи 6 – 8 заповнюються до початку реєстрації розрахункових операцій за допомогою РРО після відновлення постачання електроенергії чи встановлення РРО після ремонту.
Якщо початок та закінчення одного циклу використання РК при відключенні електроенергії чи на період ремонту РРО припадають на різні робочі дні, за кожний робочий день у розділі 3 КОРО на РРО здійснюються окремі записи.
При цьому графи 1, 2 заповнюються тільки у перший, а графа 8 тільки в останній день одного циклу використання РК.
Крім того, на підставі даних розрахункових квитанцій щодня здійснюються записи в розділі 2 до запису за перший день слід включити дані про відповідні суми (графи 3 – 10) за контрольною стрічкою з початку робочого дня до моменту виходу з ладу РРО або відключення електроенергії.
У записі за даними фіскального звітного чека, роздрукованого після відновлення роботи на РРО, необхідно зазначити, за які попередні дати підсумовані дані у цьому фіскальному чеку.
У розділі 4 КОРО, зареєстрованої на РРО, обліковуються ремонти, роботи з технічного обслуговування, а також перевірки конструкції та програмного забезпечення РРО.
Графи 1 – 5 заповнює особа, яка здійснює ремонт, технічне обслуговування або перевірку, графи 6 та 7 працівник суб’єкта господарювання після відновлення працездатності РРО.
У разі виходу РРО з ладу графи 1, 2 заповнює працівник суб’єкта господарювання безпосередньо після виходу РРО з ладу.
Після встановлення відремонтованого (резервного) РРО або відновлення постачання електроенергії необхідно провести через РРО суми розрахунків за час роботи з використанням РК, а також відповідно до контрольної стрічки (у випадку обнуління оперативної пам’яті) – за час роботи, що передував виходу РРО з ладу або відключенню електроенергії, окремо за кожною ставкою ПДВ, акцизного податку або іншого податку (збору), після чого слід виконати Z-звіт.
За потреби виконується операція «службове внесення» на суму готівки, що зберігається на місці проведення розрахунків.
Пунктом 7 глави 2 розділу ІІІ Порядку КОРО визначено, що сума готівки, що зберігається на місці проведення розрахунків до початку робочого дня, вноситься суб’єктом господарювання протягом робочого дня або перебуває на місці проведення розрахунків на момент виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії, записується в корінець розрахункової квитанції з позначкою «Службове внесення».
Сума готівки, що вилучається суб’єктом господарювання протягом робочого дня з місця проведення розрахунків, записується у корінець розрахункової квитанції з позначкою «Службова видача».
Таким чином, у разі відключення електроенергії або виходу з ладу РРО касир зобов’язаний заповнювати КОРО та РК відповідно до вищенаведеного алгоритму з дотриманням вимог Порядку КОРО.

Відповідно до п. 12 глави 1 розділу ІІ Порядку КОРО за бажанням суб’єкта господарювання на одну господарську одиницю можна реєструвати кілька перших КОРО для використання в окремих місцях проведення розрахунків. Такі КОРО реєструються в інформаційній системі ДФС та отримують фіскальний номер на кожну КОРО.
Пунктами 3 та 7 глави 4 зазначеного розділу передбачено, що якщо суб’єктом господарювання в окремій господарській одиниці організовано кілька місць проведення розрахунків, де відповідно до законодавства дозволяється проводити розрахунки без застосування РРО, за бажанням суб’єкта господарювання на всіх місцях проведення розрахунків у такій господарській одиниці може використовуватися одна КОРО.
При цьому у разі використання КОРО, зареєстрованої на господарську одиницю, на кількох місцях проведення розрахунків щоденні записи про реквізити розрахункових квитанцій та про рух готівки здійснюються окремо щодо кожного місця проведення розрахунків. Якщо на одному місці проведення розрахунків протягом дня використовувались кілька РК, записи за обліком розрахункових квитанцій та рухом готівки виконуються щодо кожної РК окремо.

Відповідно до п. 7 розділу III Порядку реєстрації РРО реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (відмови від послуги, прийняття цінностей під заставу, виплати виграшів у державні лотереї та в інших випадках) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від’ємної суми.
Якщо алгоритм роботи РРО не забезпечує окремого накопичення у фіскальній пам’яті від’ємних сум розрахунків, дозволяється реєструвати видачу коштів (скасування помилкової суми) за допомогою операції «службова видача». Водночас забороняється реєструвати через РРО від’ємні суми з використанням операції «сторно».

Пунктом 4.1 Положення № 637 встановлено, що з метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу, а їх керівники мають забезпечити належне облаштування цієї каси та надійне зберігання готівкових коштів у ній. Якщо з вини керівників не було створено належних умов для забезпечення схоронності коштів під час їх зберігання і транспортування, то вони несуть за це відповідальність у встановленому законодавством України порядку.
Касир відповідно до законодавства України несе повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей. Касиру забороняється передовіряти виконання дорученої йому роботи іншим особам.
На підприємствах, які мають одного касира, у разі потреби тимчасової його заміни виконання обов’язків касира покладається на іншого працівника за письмовим наказом керівника. З цим працівником укладається договір про повну матеріальну відповідальність на час виконання ним обов’язків касира.
У разі відсутності касира (у зв’язку з хворобою тощо) цінності, що передані йому під відповідальність, перераховуються іншим касиром, якому вони передаються, у присутності керівника та головного бухгалтера або в присутності комісії, призначеної керівником підприємства. Про результати перерахування і передавання цінностей складається акт за підписами зазначених осіб.
Підприємства, штатним розписом яких не передбачено посади касира, виконання його обов’язків можуть покладати відповідно до письмового розпорядження керівника на бухгалтера чи іншого працівника, з яким укладається договір про повну матеріальну відповідальність.
Отже, якщо посадовою особою (керівником) було створено належні умови для забезпечення схоронності коштів під час їх зберігання, то вона не несе відповідальності за готівкові кошти в касі. Таку відповідальність покладено на касира.

Відповідно до п. 6 розділу III Порядку реєстрації РРО внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій «службове внесення» та «службова видача», якщо такі внесення чи видача не пов’язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція «службове внесення» використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.
Тобто операції «службове внесення» та «службова видача» не є розрахунковими операціями у розумінні Закону про РРО.
У зазначеному випадку видача готівки зі скриньки РРО для здавання до банку реєструється через РРО з використанням операції «службова видача». Чинним законодавством не заборонено здійснювати таку видачу протягом робочого часу підприємства без обнуління РРО та за умови, що проводитимуться розрахункові операції і в кінці робочої зміни буде роздруковано Z-звіт.